change fairy tale to normal Ukrainian

week01_embeddings/fairy_tale.txt

@@ -1,67 +1,91 @@
 Лисичка - сестричка і вовк - панібрат
-Як була собі лисичка , да й пішла раз до однії баби добувать огню ; ввійшла у хату да й каже : " Добрий день тобі , бабусю !
-Дай мені огня " .
-А баба тільки що вийняла із печі пирожок із маком , солодкий , да й положила , щоб він прохолов ; а лисичка се і підгледала , да тілько що баба нахилилась у піч , щоб достать огня , то лисичка зараз ухватила пирожок да і драла з хати , да , біжучи , весь мак із його виїла , а туда сміття наклала .
-Прибігла на поле , аж там пасуть хлопці бичків .
-Вона і каже їм : " Ей , хлопці !
-Проміняйте мені бичка - третячка за маковий пирожок " .
-Тії согласились ; так вона їм говорить : " Смотріть же , ви не їжте зараз сього пирожка , а тоді уже розломите , як я заведу бичка за могилку ; а то ви його ні за що не розломите " .
-Бачите вже - лисичка таки собі була розумна , що хоть кого да обманить .
-Тії хлопці так і зробили , а лисичка як зайшла за могилу , да зараз у ліс і повернула , щоб на дорозі не догнали ; прийшла у ліс да і зробила собі санки да й їде .
-Коли йде вовчик : " Здорова була , лисичко - сестричко ! "
-- " Здоров , вовчику - братику ! "
-- " Де се ти узяла собі і бичка і санки ? "
-- " Е !
-Зробила " .
-- " Підвези ж і мене " .
-- " Е , вовчику !
-Не можна " .
-- " Мені хоть одну ніжку " .
-- " Одну можна " .
-Він і положив , да од'їхавши немного і просить , щоби іще одну положить .
-" Не можна , братику !
-Боюсь , щоб ти саней не зламав " .
-- " Ні , сестричко , не бійся ! "
-- да і положив другую ніжку .
-Тілько що од'їхали , як щось і тріснуло .
-" Бачиш , вовчику , уже і ламаєш санки " .
-- " Ні , лисичко !
-Се у мене був орішок , так я розкусив " .
-Да просить оп'ять , щоб і третю ногу положить ; лисичка і ту пустила , да тілько що оп'ять од'їхали , аж щось уже дужче тріснуло .
-Лисичка закричала : " Ох , лишечко !
-Ти ж мені , братику , зовсім зламаєш санки " .
-- " Ні , лисичко , се я орішок розкусив " .
-- " Дай же і мені , бачиш який , що сам їж , а мені і не даєш " .
-- " Нема уже більше , а я б дав " .
-Да і просить оп'ять , щоб пустила положить і послідню ногу .
-Лисичка і согласилась .
-Так він тілько що положив ногу , як санки зовсім розламались .
-Тоді вже лисичка так на його розсердилась , що і сама не знала щоб робила !
-А як отошло серце , вона і каже : " Іди ж , ледащо !
-Да нарубай дерева , щоб нам оп'ять ізробить санки ; тільки рубавши кажи так : " Рубайся ж , дерево , і криве і пряме " .
-Він і пішов да й каже усе : " Рубайся ж , дерево , усе пряме да пряме ! "
-Нарубавши і приносить ; лисичка увидала , що дерево не таке , як їй нужно , оп'ять розсердилась .
-" Ти , - говорить , - не казав , видно , так , як я тобі веліла ! "
-- " Ні , я усе теє казав , що ти мені казала " .
-- " Да чомусь не таке рубалось ?
-Ну , сиди ж ти тут , а я сама піду нарубаю " , - да і пішла у ліс .
-А вовк дивиться , що він сам остався ; узяв да проїв у бичка дірку да виїв усе в середині , а напускав туда горобців да ще соломою заткнув , поставив бичка , а сам і втік .
-Аж лисичка приходить , зробила санки да й сіла і стала поганять : " Гей , бичок - третячок ! "
-Тілько він не везе .
-От вона встала , щоб поправить : може , що не так запряжено ; да , не хотячи , одоткнула солому , а оттуда так і сипнули горобці летіти .
-Вона уже тоді побачила , що бичок неживий ; покинула його да й пішла .
-Легла на дорозі , аж дивиться - їде мужик з рибою ; вона і притворилась , що здохла .
-От мужик і говорить : " Возьму я оцю лисицю , обдеру да хоть шапку собі зошью " .
-Узяв да і положив ззаді у воза .
-Вона замітила , що мужик не смотрить , стала ногами викидувать рибу з воза , а когда побачила , що навикидала уже багато , тоди потихесеньку і сама злізла ; сіла біля риби да і їсть собі , - коли біжить оп'ять той самий вовчик .
-Побачивши , що вона їсть рибу , прибіг до їй да й каже : " Здорово була , лисичко - сестричко !
-Де се ти набрала стільки риби ? "
-Вона каже : " Наловила , вовчику - братику ! "
-А собі на думці : " Подожди , і я зроблю з тобою таку штуку , як і ти зо мною " .
-- " Як же ти ловила ? "
-- " Так , вовчику , уложила хвостик в ополонку , вожу тихенько да й кажу ; ловися , рибка , мала і велика !
-Коли хочеш , то і ти піди , налови собі " .
-Він побіг да зробив так , як казала лисичка .
-А лисичка стала за деревом да й дивиться ; коли у вовчика зовсім хвостик примерз , вона тоді побігла в село да й кричить : " Ідіть , люди , вбивайте вовка ! "
-Люди набігли з кольями да і убили його .
-
+Як була собі лисичка та зробила хатку, та й живе. А це приходять холоди. От лисичка замерзла та й побігла в село вогню добувать, щоб витопити. Прибігає до одної баби та й каже:
+— Здорові були, бабусю! З неділею... Позичте мені огню, я вам одслужу.
+— Добре, — каже, — лисичко - сестричко. Сідай погрійся трохи, поки я пиріжечки повибираю з печі!
+А баба макові пиріжки пекла. От баба вибирає пиріжки та на столі кладе, щоб прохололи; а лисичка підгляділа та за пиріг, та з хати... Виїла мачок із середини, а туди напхала сміттячка, стулила та й біжить.
+От біжить, а хлопці товар женуть до води.
+— Здорові були, хлопці!
+— Здорова, лисичко - сестричко!
+— Проміняйте мені бичка - третячка на маковий пиріжок!
+— Добре, — кажуть.
+— Тільки, — каже, — тепер не їжте, а як я вибіжу з села, то тоді.
+От помінялись. Лисичка за бичка — та в ліс. А хлопці до пиріжка — а там сміттянко.
+От прибігла лисичка до своєї хатки, вирубала дерево, зробила санки, запрягла бичка — іде. Аж біжить вовк:
+— Здорова, лисичко - сестричко!
+— Здоров, вовчику - братику!
+— Де ти взяла бичка - третячка і санки?
+— Зробила собі!
+— Підвези ж, — каже, — мене, лисичко - сестричко!
+— Е, куди я тебе візьму? Ти мені й санки поламаєш!
+— Ні, — каже, — я тільки одну ніжку положу.
+— Ну, клади!
+От од’їхали трохи, вовк і каже:
+— Положу я, лисичко - сестричко, й другу ніжку!
+— Е, вовчику - братику, ти мені й санки поламаєш!
+— Ні, — каже, — не поламаю!
+— Ну, клади!
+Вовк і положив. Ідуть, їдуть, коли це щось — трісь.
+— Е, вовчику - братику, ти мені вже й санки ламаєш!
+— Ні лисичко - сестричко, то я орішок розкусив.
+— Ну, гляди!
+От їдуть...
+— Положу я, лисичко - сестричко, й третю ніжку! — каже вовк.
+— Куди ти положиш? Ти мені санки поламаєш! Чим я тоді дровець привезу?
+— Ні, — каже, — не поламаю.
+— Ну, клади.
+Вовк положив і третю ногу. Коли це — трісь!
+— Ой лихо! — каже лисичка. — Йди собі геть, вовчику, — ти мені зовсім санки поламаєш.
+— Ні, то я орішок розкусив!
+— Дай же й мені!
+— Нема, — каже, — останній!
+Їдуть собі та й їдуть; вовчик і каже:
+— Сяду я зовсім, лисичко!
+— Куди ти сядеш, вовчику - братику? І санки розламаєш!
+— Я помаленьку, — каже.
+— Ну, гляди!
+От вовчик тільки що сів, а санки так і розпались... Лисичка тоді давай його лаять! Лаяла - лаяла та й каже:
+— Піди ж, сякий - такий сину, дровець нарубай і на санки вирубай, і приволочи!
+— Як же я, — каже вовчик, — вирубаю, коли я не знаю, якого дерева?
+— Е, — сякий - такий сину! Як санчата ламать, так і знав, а дровець вирубать, то й ні!
+Коришувала його, коришувала...
+— Як увійдеш, — каже, — в ліс, то кажи: « Рубайся, дерево, й пряме, й криве! Рубайся, дерево, й пряме, й криве! »
+Вовк і пішов.
+От приходить в ліс та й каже:
+— Рубайся, дерево, криве й криве!
+Дерево й нарубалось. Таке корячкувате, що й на палицю не вибереш — не то на полозок! Приносить вовчик до лисички те дерево. Вона як подивилась, давай його знов батькувати.
+— Ти, — каже, — сякий - такий сину, не так казав, як я тобі веліла!
+— Ні, лисичко - сестричко, я, — каже, — стояв та все казав: « Рубайся, дерево, криве й криве! »
+— Е, бісів сину, й того недотепний! Ну, сиди ж ти тут, — я сама піду нарубаю.
+Та й пішла.
+От сидить вовк сам собі — так їсти хочеться! Він думав - думав: « Давай, — каже, — з’їм бичка та й утечу! » От взяв проїв дірку у бичка, із середини все виїв, а туди горобців напустив і соломою заткнув, а сам — драла... Приходить лисичка, зробила санчата, сіла...
+— Гей, бичок - третячок!
+Аж бичок не везе. Вона його батогом. Як ударила, а віхоть соломи й випав; а горобці — хррр!
+— А, сякий - такий вовчик! Постій же, — каже, — я тобі згадаю!
+Та й пішла...
+Лягла на шляху та й лежить. Ідуть чумаки з рибою; вона притаїлась, мов нежива. Чумаки дивляться — аж лисиця:
+— Візьмім, — кажуть, — бра, та продамо — буде за що хоч погрітися!
+Скинули її на останній віз та й поїхали. Ідуть та й їдуть. А лисичка - сестричка бачить, що вони не дивляться, та все кида по рибці на дорогу, все кида... От як накидала вже багато, тоді нишком і сама злізла. Чумаки ж поїхали собі далі, а вона позбирала рибку, сіла та й їсть.
+Коли це біжить вовчик:
+— Здорова була, лисичко - сестричко!
+— Здоров, вовчику - братику!
+— Що ти робиш, лисичко - сестричко?
+— Рибу, — каже, — їм.
+— Дай же й мені!
+— Піди собі налови.
+— Так як же я наловлю, коли я не вмію?
+— Ну, як знаєш, а я не дам і кісточки!
+— Так хоч навчи мене, як наловить.
+А лисичка й дума: « Постій же! Ти мого бичка - третячка з’їв — я тепер тобі оддячу! »
+— А так, — каже, — піди до ополонки, устроми в ополонку хвіст та потихеньку води ним і приказуй: « Ловись, рибко, мала й велика! Ловись, рибко, мала й велика! » То вона й наловиться.
+— Ну, спасибі за науку! — каже вовчик.
+От прибігає вовчик до ополонки, устромив в ополонку хвіст:
+— Ловись, — каже, — рибко, мала й велика!
+А лисичка з очерету:
+— Мерзни, мерзни, вовчий хвіст!
+А мороз надворі такий, що аж шкварчить! Вовчик хвостиком усе водить та:
+— Ловись, рибко, мала й велика!
+А лисичка:
+— Мерзни, мерзни, вовчий хвіст!
+Поки ловив вовчик рибу, поки хвіст так і прикипів в ополонці! Тоді лисичка в село:
+— Ідіть, люди, вовка бить!
+Люди як вискочать — з кочергами, з рогачами, із сокирами: вбили того вовка і пропав бідний! А лисичка й досі живе у своїй хатці.